Поняття позовної давності та строк її дії

Поняття позовної давності та строк її дії
Особливе значення має позовна давність, і на це слід звернути особливу увагу. Можливість захисту права у примусовому порядку обмежена строками позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Визначен ня цих строків полягає не лише в тому, щоб визнати існуючим, відновити суб'єктивне право або юридичний обов'язок чи в інший спосіб захистити їх, а й забезпечити здійснення, реалізацію закладених у суб'єктивному праві можливостей і задовольнити інтерес уповноваженої особи.
Протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на захист свого порушеного права судом. Сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові, але заява про захист цивільного права має бути прийнята судом до розгляду (н. 2 ст. 26/ ЦК України). Позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді. За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі цивільні правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її адміністративно-територіальних утворень як суб'єктів цивільних прав. Однак у законі є винятки з цього правила (ст. 268 ЦК України). Позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає з порушення особистих нсмайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Особисті немайнові права, як правило, безстрокові для їх носія, тому не обмежуються в часі й можливості їх захисту в разі порушення.
Позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу. Це визначається особливістю характеру майнових відносин, які склалися, наприклад, між вкладником і банком, а також принциповим положенням про те, що вклад або його частина підлягають видачі в будь-який час на першу вимогу вкладника.
Позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, хоча такі вимоги задовольняються не більш як за три роки, що передують пред'явленню позову
Позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування). Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Встановлено два види строку позовної давності: загальний і спеціальний. Загальний строк встановлюється тривалістю три роки (ст. 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність встановлюється Для окремих видів вимог (ст. 258 ЦК України): скорочена або триваліша порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність строком один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) і спростування недостовірної інформації, вміщеної в засобах масової інформації. В останньому випадку позовна давність обчислюється з дня вміщення цих відомостей у засобах масової інформації або з дня, коли особа довідався чи могла довідатися про ці відомості.
Позовна давність строком один рік застосовується також до вимог про переведення на співвласника прав і обов'язків покупця в

разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК України); у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК України); про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК України); у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК України); про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК України).

Позовна давність строком п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману (п. З ст. 258 ЦК України).

Позовна давність строком десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину (п. З ст. 258 ЦК України)